Як би я дівчина була,
То я вінок п'янкий сплела,
Підперезалася б серпанком
І весняним погожим ранком,
Поки не кинуло ще сонце
Своє проміння у віконце,
Поки не впали срібні роси
На мої довгі русі коси,
Прийшла б до тебе знов і знов,
Мов Полісяночка з дібров,
Що ніжно, весело всміхатись,
Тугими персами торкатись
І поцілунок полум'яний,
Подарувать,тобі, Коханий!

Як би я жинкою була,
То я б сорочку одягала -
Гаптовану, мережану -
І тихо-тихо, обережно
Босінож по траві-росі,
Коли ще сплять ледачі всі,
Під покривалом ночі й неба
Я біглаб, як душа до тебе,
Щоб все, як є, жагуче тіло,
Що від кохання розпашіло,
І серця жар - тобі віддати,
В твоїх обіймах завмирати,
Щоб народить і народжати,
Буть на Землі нащадків мати...
На то я жінка.

Якби Бабусеюбула,
То я б пополудні прийшла
Неспішно, тихою ходою,
Щоб привітатися з тобою,
На посивілі твої скроні
Покласти стомлені долоні,
Життеву мудрість передати,
Благословить,як рідна мати,
І щастя-долі побажати.

Щоб ти здоров'я мав і силу,
Кохав дружину свою милу,
Ростив синів своїх і дочок,
Ходив гуляти у садочок,
Та щоб просилися на руки
Твої кирпатенькі онуки.
Якби жБабусею була.

О милий Боже, ти прости,
Що я прошу - уберегти
Мене від Божого жадання:
Од вічного в житті кохання.

Та я - не дівчина, не жінка
І не бабуся, а - Ялинка,
Жива, колюча Деревинка.
Тому і не змогла прийти
І тобі щастя принести.
Тут сміх і радість. А я плачу,
Бо вже ніколи не побачу
Чудового - земного - раю.

Прощайте, люди, я вмираю,
Я тут, на світі помираю
І лиш тепер достоту знаю:
Я в жертву віддана для того,
Щоб у душі ви мали Бога.

Амінь!

---